e-mail: ukrsudo@nbi.com.ua
 
     Про Асоціацію
     Члени Асоціації
     Новини
     Об`яви
     Інформація
     Контакти


+1
Начало / Інформація / Проекти законів, постанови / Концепція Морської Доктрини України. Проект.

Концепція Морської Доктрини України. Проект.

ВСТУП

Концепція Морської доктрини України підлягає затвердженню у відповідності до встановленого законодавством порядку. У стислому вигляді вона містить необхідну директивну інформацію щодо цілей, задач та структури майбутньої Доктрини; змісту національної політики держави у галузі морської діяльності, яка спрямована, у першу чергу, на розвиток морегосподарського комплексу України. Структура Концепції, як документу, наближена до структури майбутньої Доктрини.

КОНЦЕПЦІЯ МОРСЬКОЇ ДОКТРИНИ УКРАЇНИ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Морська доктрина – фундаментальні принципи, які мають забезпечувати консолідацію дій всіх учасників морської діяльності для забезпечення реалізації національних інтересів України у цій сфері.
Концепція – система вихідних положень, які є основою розробки Доктрини, що у процесі подальшої роботи перевіряються, розвиваються та коригуються.
Державна морська політика – система врегульованих зовнішніх та внутрішніх суспільних відносин, що виникають у процесі провадження морської діяльності, реалізації національних інтересів України у цій сфері.
Принципи – суттєві характеристики, що відповідають зарезультати діяльності, без яких система відносин не виконувала б свого призначення.
Мотиваційний механізм – сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які створюють стимули до здійснення певної економічної діяльності з метою задоволення потреб і реалізації інтересів.
Морська діяльність – використання ресурсів Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану, морів та річок з метою забезпечення соціально-економічного розвитку України, включаючи військово-морську діяльність, геологорозвідувальну та наукову, діяльність з експлуатації надр акваторій, з міжнародної торгівлі, із забезпечення транспортних комунікацій та культурно-дозвільну діяльність.
Військово-морська діяльність – складова морської діяльності, спрямована на захист національних інтересів України у сфері вивчення, освоєння та використання Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану в інтересах оборони держави та її безпеки.
Морська господарська (морегосподарська) діяльність – процес отримання вигоди від використання ресурсів Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану для задоволення потреб людини і суспільства та розширеного відтворення природно-ресурсного потенціалу Світового океану.
Морський потенціал України – сукупність природних ресурсів і надбань людини, які стосуються провадження діяльності в інтересах Українського народу в галузі морського транспорту, суднобудування, кораблебудування, судноремонту та рибного господарства, проведення наукових досліджень та виконання експериментально-дослідних робіт, включаючи підготовкукадрів.
Цивільне судноплавство – діяльність, пов’язана з використанням морських і річкових суден змішаного плавання («річка-море») для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, рибних та інших морських промислів, розвідкою та видобуванням корисних копалин, виконанням буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладенням кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Морська доктрина України є основоположним документом, що визначає національну політику України в галузі морської діяльності. Нею встановлюються цілі, завдання, напрями і способи досягнення національних інтересів у внутрішніх водах, територіальному морі, у виключній економічній зоні, на континентальному шельфі України та у відкритому морі.

1.2. Морська доктрина України передбачає визначення:
 пріоритетів національної морської політики на найближчу та довгострокову перспективу;
 змісту національної морської політики;
 принципів управління складовими морського потенціалу держави, галузями економіки і науки, пов’язаними з морською діяльністю;
 характеру правового режиму морської діяльності;
 економічних механізмів реалізації цілей політики;
 рівня інформаційного, наукового, кадрового та іншого забезпечення національної морської політики;
 підходів до оцінювання ефективності національної морської політики.

1.3. Реалізація державної морської Доктрини стає для України фактором:
 прискорення процесів подальшої інтеграції у відповідні світові та європейські відносини;
 посилення позиції країни як повноправного учасника міжнародного економічного обміну;
 формування належного рівня військової безпеки;
 переходу на новий рівень економічного розвитку;
 вирішення багатьох соціальних та національно-культурних завдань.

II. СУТНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ

2.1. Національні інтереси України у сфері морської діяльності полягають у забезпеченні:
 суверенітету України, що поширюється на внутрішні води, територіальне море, включаючи Чорне та Азовське моря, а також на повітряний простір над ними, на дно і надра;
 суверенних прав і юрисдикції України у виключній економічній зоні та на континентальному шельфі України з метою розвідки, розробки та збереження як живих, так і неживих природних ресурсів, що знаходяться на дні, в його надрах і в покривних водах;
 свободи відкритого моря, що включає свободу судноплавства, польотів, рибальства, наукових досліджень, свободу прокладати підводні кабелі і трубопроводи;
 охорони людського життя на морі;
 запобігання забруднення морського середовища;
 отримання вигоди з морської господарської діяльності населенням, а також державою в цілому.

2.2. Цілі національної морської політики:
 підвищення міжнародного авторитету України та прискорення процесів її євроатлантичної інтеграції;
 посилення позиції країни як повноправного учасника міжнародного економічного обміну;
 формування належного рівня військової безпеки;
 забезпечення сталого розвитку морегосподарського комплексу в економічному, екологічному та соціальному вимірах;
 вирішення соціальних та національно-культурних завдань.

2.3. Принципи морської політики України
 дотримання при здійсненні морської діяльності загальноприйнятих норм міжнародного права та міжнародних договорів України;
 використання політико-дипломатичних, економічних, інформаційних та інших невійськових засобів при вирішенні протиріч у Світовому океані і усуненні загроз національній безпеці України з океанських і морських напрямків;
 реалізація інтегрованого підходу до здійснення морської діяльності з врахуванням інтересів усіх її учасників;
 підтримання належного стану військово-морського потенціалу та його ефективне використання у разі потреби для силової підтримки морської діяльності держави;
 концентрація зусиль з будівництва та розвитку інфраструктури торговельного, рибопромислового, науково-дослідного та інших спеціалізованих флотів;
 здійснення державного контролю над судами під Державним прапором України, державного портового контролю, контролю за станом і використанням природних ресурсів внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної економічної зони і континентального шельфу України;
 об’єднання зусиль та координація наукових досліджень з проблем формування та реалізації національної морської політики;
 збереження і вдосконалення системи підготовки кадрів, навчання і виховання молоді;
 пропагування цілей національної морської політики.

2.4. Пріоритети національних інтересів України у сфері морської діяльності:
1. Захист державного суверенітету і територіальної цілісності України.
2. Розвиток торговельного судноплавства.
3. Підвищення рівня забезпечення транспортних комунікацій.
4. Освоєння природних ресурсів моря.
5. Розвиток морського туризму, спорту та рекреаційної діяльності.

III. ЗАДАЧІ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ

Національна морська політика України здійснюється у таких функціональних напрямках:
 торгівельне судноплавство;
 забезпечення транспортних комунікацій, у тому числі, шляхом розвитку портів, суднобудування та судноремонту;
 освоєння та збереження ресурсів моря;
 наукової діяльності;
 воєнно-морської діяльності;
 соціально-культурної діяльності.

3.1. Розвиток торговельного судноплавства
Забезпечення комерційно привабливого і безпечного перевезення вантажів суднами, контрольованими національними морськими перевізниками (судноплавними компаніями) на світовому фрахтовому ринку і всередині країни, у тому числі:
 формування нормативної правової бази морської діяльності, що відповідає нормам міжнародного права та інтересам країни;
 забезпечення конкурентоспроможності морського транспорту, створення умов для залучення інвестицій і відтворення основних засобів;
 створення передумов для поповнення флоту, контрольованого українськими судноплавними компаніями та зареєстрованого в реєстрах суден України;
 збільшення частки флоту українських судноплавних компаній у загальному обсязі перевезень національних зовнішньоторговельних і транзитних вантажів;
 модернізація флоту та вдосконалення його структури, скорочення середнього віку суден, контрольованих українськими судноплавними компаніями;
 збільшення експорту послуг вітчизняними судноплавними компаніями і морськими портами;
 розвиток змішаних перевезень вантажів за участю морського і інших видів транспорту на основі сучасних транспортно-логістичних технологій;
 підвищення безпеки морських перевезень, охорони праці, захисту навколишнього середовища від можливих негативних наслідків морської діяльності.

3.2. Забезпечення транспортних комунікацій, у тому числі, шляхом розвитку портів й суднобудування
Розширення й модернізація флоту та прибережно-портової інфраструктури до конкурентного світового рівня, що гарантує економічну незалежність і національну безпеку держави, скорочення транспортних витрат, збільшення обсягів зовнішньоторговельних і транзитних перевезень через територію країни:
 створення умов, що стимулюють будівництво на вітчизняних підприємствах нових суден, які відповідають міжнародним стандартам;
 розвиток прибережно-портової інфраструктури з урахуванням існуючих і перспективних обсягів перевезень, стану вантажної бази і транзитних вантажопотоків, підвищення частки участі українських портів в переробці таких вантажів;
 підвищення конкурентоспроможності портів та суднобудування, забезпечення умов для залучення інвестицій і відтворення основних засобів;
 формування та розвиток сучасного морегосподарського комплексу, такого, що відповідає національним інтересам України.
3.3. Освоєння та збереження ресурсів моря
Збільшення масштабів морської господарської діяльності для отримання вигоди від використання ресурсів річок, Чорного моря та інших районів Світового океану для задоволення потреб людини і суспільства, і розширеного відтворення природно-ресурсного потенціалу Світового океану:
 розробка відомих родовищ та інтенсивна розвідка нафти і природного газу на континентальному шельфі України;
 освоєння технологій виробництва електричної енергії з використанням природно-кліматичних ресурсів моря;
 розробка нових технічних засобів і передових технологій для вивчення і освоєння мінеральних ресурсів моря і розвиток спеціального суднобудування;
 проведення спеціалізованих досліджень і моніторинг біологічних ресурсів внутрішніх водоймищ, річок, морів та Світового океану;
 оптимізація промислу у виключній економічній зоні України, посилення державного контролю за виловом риби і раціональним використанням рибопромислового флоту, в тому числі через систему моніторингу, заснованого на сучасних засобах зв’язку, спостереження та обробки інформації;
 оптимізація управління рибопромисловим флотом на основі ефективного прогнозування просторового та часового розподілу біологічних ресурсів в доступних для промислу акваторіях морів і океанів;
 розвиток промислового розведення та вирощування морських водних живих ресурсів або інших продуктів у спеціальних господарствах на відкритих ділянках моря, у його прибережних районах, у резервуарах, ставках;
 збереження і збільшення обсягів традиційного промислу біологічних ресурсів у виняткових економічних зонах іноземних держав;
 обмеження використання українських водних біоресурсів на безкоштовній основі;
 систематичне раціональне оновлення рибопромислового флоту;
 активізація участі України у діяльності міжнародних рибогосподарських організацій у зв`язку з подальшим розвитком процесів міжнародної координації, міжнародно-правового регулювання рибальства і підвищенням вимог щодо захисту та збереження морського середовища.

3.4. Вдосконалення наукової діяльності
Збереження і розвиток наукового комплексу, що забезпечує будівництво флоту, дослідження морського середовища, ресурсів і просторів Світового океану, розвиток науково-дослідного і лоцмейстерского флотів, забезпечення створення морських навігаційних, геофізичних, рибопромислових та інших спеціальних карт і посібників для плавання в будь-яких районах Світового океану, створення фонду морської картографії та банку морських карт в електронно-цифровому вигляді, відновлення бази виробництва вітчизняних океанографічних і гідрометеорологічних приладів.
Вирішення зазначених завдань забезпечується продовженням наукових досліджень:
 континентального шельфу, виключної економічної зони, територіального моря і внутрішніх морських вод України;
 морських біологічних ресурсів і динаміки екосистем Світового океану, внутрішніх вод України;
 проблем гідрометеорологічного, навігаційно-гідрографічного, аварійно-рятувального, інформаційного забезпечення діяльності флоту;
 проблем суднобудування, кораблебудування, морського приладобудування та розвитку інфраструктури вітчизняного флоту;
 економічних, політичних і правових проблем використання просторів і ресурсів Світового океану;
 проблем будівництва, розвитку та використання Військово-Морського Флоту та інших областей військово-морської науки;
 принципів і методів, спрямованих на зниження екологічного навантаження на акваторії Світового океану, морських та внутрішніх вод України.

3.5. Військово-морська діяльність
Підвищення обороноздатності держави, реформування Військово-морського флоту України та інших військових формувань України відповідно до сучасних вимог та з урахуванням досвіду, набутого у ході антитерористичної операції, а також розвиток оборонного промислового комплексу для максимального задоволення потреб Флоту:
 становлення Військово-морських сил України та Морської охорони Державної прикордонної служби України, спроможних захищати життєво важливі інтереси держави в Чорноморському басейні та окремих районах Світового океану;
 розширення співпраці з відповідними військово-морськими силами чорноморських країн;
 підтримка кількісного та якісного складу флоту на рівні, що відповідає загрозам безпеки Україні, та забезпечення його інфраструктурою базування, потужностями кораблебудування й ремонту;
 розвиток сфери підготовки висококваліфікованих кадрів для здійснення діяльності у цій сфері.
3.6. Соціально-культурна діяльність
Розширення масштабів морського туризму, у тому числі міжнародного, розвиток спортивної діяльності та істотне збільшення використання у рекреаційних цілях водних ресурсів країни.

IV. РЕАЛІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ

4.1. Адміністрування морської діяльності
Організаційні аспекти консолідації зусиль учасників морської діяльності вбачаються у створенні Морської державної адміністрації України як органу, призначення якого полягає у забезпеченні реалізації національних інтересів держави через виконання функцій стратегічного планування, нагляду та формуваннінаціональної морської політики, управлінні складовими морського потенціалу держави.

4.2. Економічне забезпечення
Економічне забезпечення ґрунтується на формуванні відповідних економічних механізмів, що об’єднують інтереси всіх учасників морської діяльності, включаючи державу, їх реалізації через використання широкого кола інструментів економічної політики: інституційних, економічних та адміністративних.

4.3. Правове забезпечення
Реалізація морської доктрини України передбачає розробку та прийняття вичерпного переліку законодавства, спроможного забезпечити досягнення поставлених цілей, сталий розвиток національного море господарського комплексу.

4.4. Кадрове забезпечення
Кадрове забезпечення передбачає створення умов, щодо залучення до роботи в морській індустрії кваліфікованих кадрів, розвитку диференційованої освітньої структури, підтримки українських морських традицій серед молоді та юнацтва.

4.5. Інформаційне забезпечення
Інформаційне забезпечення морської діяльності передбачає впровадження та розвиток сучасних інформаційних систем, зокрема, систем навігаційно - гідрографічного, гідрометеорологічного та інших видів забезпечення, інтеграцію з міжнародними стандартами їх функціонування та надання сервісів.

V. ЗАКЛЮЧЕННЯ

Реалізація положень Морської Доктрини України сприятиме ефективному функціонуванню національного море господарського комплексу, забезпеченню сталого розвитку держави, захисту національних інтересів України у Світовому океані, укріпленню міжнародного авторитету України, як морської держави.